Розробка шкали реляційних потреб, яка допомогла концепцію стосункових потреб Ерскіна перевести у вимірювану наукову психометричну шкалу, яка з часом була перекладена на 7 мов і валідизована у інших країнах.Створено та валідизовано першу психометрично обґрунтовану шкалу вимірювання реляційних потреб. Підтверджено високу надійність і валідність інструменту. 

Міжнародна перевірка моделі реляційних потреб.Підтверджено факторну структуру та валідність RNSS на чеській вибірці, що свідчить про міжкультурну відтворюваність концепції. 

Міжнародна перевірка моделі реляційних потреб.Підтверджено надійність та валідність турецької версії RNSS.

Міжнародна перевірка моделі реляційних потреб.Підтверджено факторну структуру та конвергентну валідність RNSS у боснійській вибірці. 

Досліджено зв’язок між дитячими травмами, дорослими вимірами ненадійної прив’язаності та задоволенням реляційних потреб. У дослідженні взяли участь 364 дорослі учасники з Туреччини,віком 18–63 роки, 80% жінки; які заповнювали самооцінювальні шкали дитячої травматизації, дорослої прив’язаності та задоволення реляційних потреб (ECR-R, CTQ-SF і RNSS). Автори перевіряли, чи пояснюють дитячі травми та тривожна й уникаюча прив’язаність зниження задоволення реляційних потреб у дорослому віці.
Результати показали, що тривожна й уникаюча прив’язаність негативно пов’язані із задоволенням усіх реляційних потреб. Вищий рівень дитячої травматизації також був пов’язаний із нижчим рівнем задоволення реляційних потреб, а в регресійному аналізі значущими предикторами виступили тривожна прив’язаність, уникаюча прив’язаність, емоційне нехтування та фізичне нехтування. Структурне моделювання показало, що ненадійна прив’язаність і дитячі травми разом пояснюють 60% варіації задоволення реляційних потреб.

У статті досліджено зв’язок між дитячою травматизацією, задоволенням реляційних потреб, психологічним дистресом і благополуччям у 364 дорослих учасників із Туреччини. Автори перевіряли, чи виступає задоволення реляційних потреб медіатором між дитячою травмою та психологічним станом у дорослому віці. Дослідження спирається на модель реляційних потреб Ерскіна в межах реляційно-фокусованої та розвитково-орієнтованої інтегративної психотерапії. Використовували CTQ-SF, RNSS, DASS-21 і Flourishing Scale, а медіаторну модель перевіряли через структурне моделювання.
Результати показали, що вищий рівень дитячої травматизації пов’язаний із нижчим задоволенням реляційних потреб, вищим психологічним дистресом і нижчим благополуччям. Структурне моделювання підтвердило медіаторну роль реляційних потреб: дитяча травматизація знижує задоволення реляційних потреб, що, своєю чергою, пов’язано зі зростанням депресії, тривоги й стресу та зі зниженням благополуччя. Модель пояснювала 28% варіації психологічного дистресу та 66% варіації благополуччя.Результати показали, що тривожна й уникаюча прив’язаність негативно пов’язані із задоволенням усіх реляційних потреб. Вищий рівень дитячої травматизації також був пов’язаний із нижчим рівнем задоволення реляційних потреб, а в регресійному аналізі значущими предикторами виступили тривожна прив’язаність, уникаюча прив’язаність, емоційне нехтування та фізичне нехтування. Структурне моделювання показало, що ненадійна прив’язаність і дитячі травми разом пояснюють 60% варіації задоволення реляційних потреб.

У статті описано якісне дослідження корисних аспектів терапевтичних стосунків в інтегративній психотерапії, проведене за участю 16 клієнтів, які перебували в терапії щонайменше один рік. Аналіз клієнтського досвіду виявив шість ключових аспектів цілющих терапевтичних стосунків: емпатичне налаштування терапевта, прийняття, відповідність між клієнтом і терапевтом, відчуття довіри й безпеки, відчуття зв’язку та досвід нових реляційних переживань. На основі результатів було розроблено модель зцілющих терапевтичних стосунків в інтегративній психотерапії, у якій емпатичне налаштування та прийняття терапевта визначені як центральні чинники формування безпеки, довіри, зв’язку й нового реляційного досвіду.

Теоретико-концептуальна стаття, у якій робочий альянс описано як загальний чинник змін у різних формах психотерапії.Запропоновано модель робочого альянсу як поєднання узгоджених цілей терапії, узгоджених завдань і терапевтичного зв’язку між клієнтом і терапевтом.